Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2008 року ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення від 22 червня та 4 грудня 2007 року №№ 0001731720/0, 0001731720/1 відповідно.

На обґрунтування позову зазначила, що вона здійснила відчуження корпоративних прав - майнового паю, який був одержаний в обмін на приватизаційний сертифікат, отриманий відповідно до закону. Суму доходу від такого продажу в цілому не було включено до оподатковуваного доходу в силу положень підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин;

далі - Закон № 889-IV).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 3 грудня 2008 року в позові відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 липня 2010 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада 2012 року скасував рішення суду апеляційної інстанції, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2008 року залишив у силі.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, представник позивача звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року (справа № К-11793/10), 5 березня, 6 серпня 2013 року (справи №№ К-57985/09 та (6/25 (2-а-8498/08) К/800/23639/13, К/800/23644/13), відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 11 листопада 2013 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить з такого.

У справі, яка розглядається Вищий адміністративний суд України погодився із висновком суду першої інстанції про те, що дохід від продажу майнового паю у колективному підприємстві «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»

далі - КП) є доходом від продажу інвестиційного активу, а податкова пільга, передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, поширюється виключно на дохід у частці продажу майнового паю, одержаного в обмін на приватизаційний сертифікат.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що сума доходу, отриманого позивачем від відчуження майнового паю, набутого останнім в обмін на одержаний відповідно до закону приватизаційний сертифікат, не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи на підставі положень підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV із урахуванням спеціальних правил пільгового оподаткування, передбачених підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Суди встановили, що за наслідками відчуження майнових прав (паю співвласника у статутному фонді КП) за договорами купівлі-продажу від 23 червня 2006 року

№ 522/06 та від 6 червня 2006 року № 37/06 ОСОБА_9 одержала дохід у сумі

110 453 грн 65 коп., який нею не було включено до оподатковуваного доходу у декларації за 2006 рік.

22 червня 2007 року відповідач прийняв податкове повідомлення № 0001731720/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 358 грн 92 коп.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ частково скасувала зазначене податкове повідомлення на суму 2 755 грн 43 коп. та винесла податкове повідомлення від 4 грудня 2007 року № 0001731720/1 на суму 11 603 грн 49 коп., а також податкове повідомлення від 18 січня 2008 року № 0001731720/3.

Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов'язання, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_9 під час сплати податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік не врахувала дохід від продажу корпоративних прав.

Згідно з довідкою орендного підприємства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (правонаступник КП, далі - Підприємство) від 16 березня 2007 року № 65 сума первинного паю ОСОБА_9 станом на 31 грудня 1993 року становила 156 330 крб.

1 грн 56 коп.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів - 60 000 крб

60 коп.); приватизаційного майнового сертифіката власника паю - 30 000 крб (30 коп.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди, - 9 485 крб (9 коп.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації, - 46 845 крб (47 коп.). Таким чином, частка паю, сформованого за рахунок вартості приватизаційного сертифіката позивача, становила 19,19 %.

Вартість корпоративних прав позивача у вигляді персонального паю Підприємства на момент продажу становила 110 453 грн 65 коп., частка вартості внесеного позивачем приватизаційного майнового сертифікату у загальній вартості корпоративних прав за розрахунками податкового органу склала 21 196 грн 6 коп. (19,19 %).

Касаційний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду й залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, погодився з висновком ДПІ про те, що до річного оподаткованого доходу позивача не включається лише 19,19 % доходу, одержаного від продажу майнового паю.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначений розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, у випадку, визначеному підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону

№ 889-IV у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакета акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю в статутному фонді (загальній вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Не можна визнати обґрунтованим неврахування пропорційного збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, проведення якої передбачено, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 34 та

16 травня 1996 року № 523, а з 1 липня 1997 року - підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин), за змістом якого платникам податків усіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.

Аналогічно - збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Окрім того, пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889-IV врегульовано особливості оподаткування інвестиційного прибутку.

Так, відповідно до підпункту 9.6.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Суди не дали правової оцінки тому, чи є у розумінні згаданих приписів витратами платника податку такі джерела збільшення майнового паю, як: розподіл вартості майна, придбаного на умовах оренди; розподіл прибутку, направленого на викуп заводу; розподіл прибутку заводу, оскільки в основі зазначених джерел лежить трудовий вклад власників майнових паїв.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 26 березня та від 24вересня 2013 року (справи №№ 21-52а13, 21-254а13 відповідно).

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаП.В. Панталієнко В.Л. Маринченко О.О. ТерлецькийО.Б. Прокопенко